У стародавні часи мірою ваги  служив чоловік, тобто скільки він зможе підняти на плечі. Старовинні міри ваги на Русі були представлені такими термінами:

- Частка (0044 г);

- Золотник (427 г);

- Фунт (гривня), що дорівнює 96 золотникам (041 кг);

- Пуд, прирівняний 40 фунтам (1638 кг).

Частка була самої дрібної староруської одиницею вимірювання маси і дорівнювала 1/96 золотника.   

Золотник, в свою чергу, прирівнювався до 1/96 фунта і позначав золоту монету.

Фунт був позначенням та мірою ваги, а також грошовою одиницею. Даний термін досить часто застосовувався при визначенні ваги в роздрібній торгівлі. Застосовували його для зважування дорогоцінних металів (срібла і золота).

Пуд прирівнювався до сорока фунтам.

Існувала ще й така міра ваги, як «бруківці», активно застосовується в оптовій торгівлі для зважування великих обсягів товарів (наприклад, віск або мед). На Русі під цим терміном був прийнятий вага в десять пудів, якому дорівнювала маса бочки з воском, закочують однією людиною на купецьку туру. Перша згадка про Берковцях зустрілося в джерелах, що датуються XII століттям (статутна грамота новгородському купецтву від князя Всеволода Гаврила Мстиславовича).