Природничо-математична школа

Сайт вчителів природничо-математичного циклу Білицької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

ГоловнаРеєстраціяВхід

ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНА ОСВІТА:

СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТОВІ АСПЕКТИ

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку українського суспільства потребує пошуку ефективних шляхів модернізації освіти та побудови сучасної школи нового часу, здатну підготувати компетентну особистість, яку можна не лише до відтворювати набуті знання, а й творчо їх застосувати, вміє логічно обґрунтувати прийняті рішення, прагне постійного особистісного зростання та самовдосконалення. Важлива роль у підготовці таких фахівців «нового типу» належить природничо-мате­матичній освіті.

У Національній доктрині розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002, одним з важливих завдань визначено «забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвердження її національного характеру». У документі також наголошено на потребі постійного онов­лення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково- технічних досягнень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема розвитку вітчизняної природничо-математичної освіти знайшла певне висвітлення в науковій літературі. Сутність шкільної природничо-математичної освіти з урахуванням психологічних особливостей учнів різних вікових категорій у своїх працях розкрили відомі педагоги Б. Гнеденко та І. Тесленко. У роботах Н. Єрмолаєвої, М. Леонтьєвої, С. Ляпіна, О. Маркушевича, М. Метельського, Л. Потьомкіної, О. Сємушина, В. Снігірьова, Я. Чекма- рьова розглянуто сутнісні характеристики природничо-математичної освіти в контексті цілей та завдань навчальних закладів на тому чи тому історичному етапі. Деякі аспекти природничо-математичної освіти вис­вітлено в довідково-нормативних документах (М. Леонтьєва, Б. Сорокін, В. Фірсов та ін.).

Мета статті полягає у розкритті сутності поняття «природничо- математична освіта», окресленні її мети та змістових аспектів, а також виявленні основних проблем та недоліків сучасної природничо-мате­матичної підготовки.

У педагогічній енциклопедії за редакцією І. Каїрова визначено, що основними типами сучасної освіти є гуманітарна, природнича та технічна. Відповідно до цього, кожному з них відповідає комплекс дисциплін, вивчення яких забезпечує особистість науковими знаннями, допомагає оволодіти методами наукової та практичної діяльності. Природничо-математична освіта в цьому випадку належить до природничих наук.

Освіта - це процес і результат оволодіння системою наукових знань, умінь, навичок, способів пізнавальної діяльності, розвиток розумових здібностей та пізнавальних інтересів.

Під «природничо-математичною освітою» розуміємо цілеспрямований педагогічний процес, результатом якого є засвоєння людиною сукупності знань у галузі природничих та математичних наук, формування від - повідних умінь і навичок.

Метою природничо-математичної освіти є оволодіння суб’єктами навчального процесу знаннями з дисциплін, які характерні для цього напрямку, уміннями та навичками з метою подальшого їх використання у життєвій і професійній діяльності. Сьогодні одне з основних завдань природничо-математичної освіти - формування у молодого покоління цілісного природничо-наукового світогляду.

Розрізняють загальну та спеціальну природничо-математичну освіту. Загальна - забезпечує засвоєння сукупності знань з основ природничо- математичних дисциплін, які необхідні кожній людині незалежно від її професії. Спеціальна - надає особистості можливість здобути й реалізувати систематизовані знання і практичні навички з природничих та матема­тичних наук, які є необхідними для розв’язання теоретичних і практичних завдань за обраним профілем підготовки та отриманим освітньо-квалі­фікаційним рівнем. Загальна природничо-математична освіта надається загальноосвітньою школою, спеціальна - забезпечується в умовах вищих навчальних закладів.

Науково-педагогічний пошук дав змогу з’ясувати, що природничо- математична підготовка є обов’язковою складовою неперервної освіти і характерна для всіх рівнів освітньої системи.

Природничо-математичні науки - це розгалужений комплекс, який складається з сотень наукових дисциплін. Для кожної з наук, які входять до складу природничо-математичної підготовки та кожного з її видів, існує певний специфічний перелік предметів. Він змінювався та встановлю­вався протягом багатьох століть і щороку поповнюється новими дисци­плінами.

Нині комплекс природничо-математичних дисциплін має таку структуру:

  1. початкова школа: математика, Я і Україна (інтегрований курс), основи здоров’я, природознавство;
  2. основна та старша школа: математика, алгебра, геометрія, біологія, хімія, фізика, природознавство, географія, основи здоров’я, астрономія, екологія;
  3. вища школа: залежно від спеціальності та спеціалізації.

Виходячи з мети та завдань природничо-математичної освіти, важливого значення набуває її зміст.

У дидактиці існують різні трактування поняття «зміст освіти». Так, Ю. Бабанський визначає зміст освіти як систему наукових знань, умінь та навичок, оволодіння якими забезпечує всесторонній розвиток розумових і фізичних задатків школярів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя та праці.

С. Гончаренко в «Українському педагогічному словнику» розглядає зміст освіти як «систему наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних умінь і навичок та способів діяльності, досвіду творчої діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та відповідної поведінки, якими повинен оволодівати учень у процесі навчання».

В. Краєвський та І. Лернер зауважують, що в основі змісту освіти (в тому числі і природничо-математичної) лежить попередній досвід і виділяють такі чотири компоненти: когнітивний, практичний, творчий та комунікативний.

Зміст природничо-математичної освіти визначається нормативно- правовими та науково-методичними документами, такими як законодавчі акти, навчальні плани, навчальні програми, підручники, навчальні посіб­ники та ін.

Слід відзначити, що на сьогодні шкільна природничо-математична освіта в основному оперує термінологією радянського періоду. Водночас математичні дисципліни (алгебра, геометрія, математика) входили до циклу природознавчих дисциплін разом із географією, біологією, анатомією, фізикою, хімією. У системі народної освіти СРСР зміст природничо-математичних наук не конкретизувався. Переважно відбувалося розбиття на конкретні дисципліни та окреслювалися вимоги до їх вивчення. Загальнонаукові визначення необхідних понять радянських часів знайшли відображення у фундаментальних виданнях, зокрема в «Українському радянському енциклопедичному словнику», «Педагогічній енциклопедії» та ін.

Зокрема в «Педагогічній енциклопедії» (за редакцією О. Каїрова та Ф. Петрова) поняття основ певної природничо-математичної науки вводиться через визначення шкільного предмету. Наприклад, «мате­матика в школі», «фізика в школі», «хімія в школі» тощо. Такий підхід властивий і сучасному освітньому простору.

Проаналізувавши праці науковців, ми дійшли висновку, що зміст природничо-математичної освіти - це науково обґрунтована цілеспрямована система навчання, що включає у себе цикл навчальних дисциплін з математичних та природничих наук, мету, узагальнені вимоги до знань, умінь та навичок з природничо-математичної підготовки молоді, дидактичні і методичні підходи щодо формування предметних компе- тентностей.

На основі сформульованого визначення ми виокремлюємо три компоненти природничо-математичної освіти: природничо-математичні знання, природничо-математичні уміння та навички, природничо-мате­матичні якості особистості:

 

Враховуючи важливість природничо-математичної освіти для все­бічного розвитку особистості, підвищення її якості є стратегічним питанням державного значення. Підтверджує це прийнята 2011 року Державна цільова соціальна програма підвищення якості шкільної природничо- математичної освіти на період до 2015 р. (затверджена Постановою Кабінету Міністрів № 561 від 13 квітня 2011 р.).

Як зазначено в цьому нормативному документі, підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 р. є головним завданням держави: «поліпшення якості шкільної природничо-математичної освіти; зміцнення матеріально-технічної та навчально-методичної бази загальноосвітніх навчальних закладів; застосування новітніх інформаційно- комунікаційних технологій під час вивчення предметів природничо- математичного циклу; створення умов для подальшого розвитку інтересу учнівської молоді до природничо-математичних наук; забезпечення роз­витку системи перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів загальноосвітніх навчальних закладів»]. Наразі природничо- математична освіта - це одна із важливих складових розвитку осо­бистості, саме тому вона потребує оновлення змісту. Для здійснення реформ у цьому руслі потрібно враховувати суспільні запити, потреби іннова­ційного розвитку науки та виробництва, запровадження сучасних методів навчання, удосконалення механізмів оцінювання результатів навчальної діяльності.

На жаль, згадана вище державна цільова програма достроково припинила своє існування згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 05 березня 2014 р.

На сучасному етапі становлення і розвитку національної системи освіти в Україні природничо-математична освіта, як і інші, має низку недоліків і проблем. Серед них можна виділити такі: значне зменшення обсягу природничо-математичних дисциплін (скорочення кількості годин) при сталому змісті матеріалу; розрив між рівнем знань випускників шкіл з природничих та математичних дисциплін і вимогами вищих навчальних закладів до абітурієнтів; зниження якості природничо-математичної під­готовки випускників закладів ІІІ та IV рівнів акредитації та її невід­повідність вимогам сучасного ринку праці; недостатнє фінансування освіти з боку держави.

Висновки. Природничо-математична освіта - надзвичайно важлива для формування всебічно розвиненої, компетентної особистості. Реформу­вання сучасної системи освіти є вимогою часу і має спрямовуватися на утворення нового освітнього простору, який забезпечить не лише повно­цінне засвоєння знань, формування умінь та навичок, розвиток природничо- математичних якостей особистості, а й сприятиме застосуванню набутих знань на практиці, самовизначенню і самовдосконаленню людини. Зрозуміло, що зміни повинні торкнутися не тільки мети і завдань освіти, а й змісту природничо-математичної підготовки, усунення вищеокреслених недоліків. Зрозуміло, що модернізація системи математично-природничої освіти неможлива без урахування історичного досвіду.

Перспективи подальших досліджень можуть полягати у дослідженні становлення та розвитку природничо-математичної освіти в Україні в ХІХ - початку ХХ ст., коли існувало ґендерне розмежування освіти.

Олена КОХАНОВСЬКА

П`ятниця, 29.03.2024, 14:24
Меню сайту
Допомога вчителю
  • Інтернет-ресурси математикам
  • Інтернет-ресурси фізикам
  • Інтернет-ресурси хімікам
  • Вхід на сайт
    Наше опитування
    Оцініть мій сайт
    Всього відповідей: 9
    Статистика